Вже хмари тяжкі, осінні.
На землю лягають тумани.
І віють вітри свавільні,
І ниють загоєні рани.
Раптово трава пожовтіла,
І листя вкриває дороги,
І якось душа змарніла
Від смутку і від тривоги.
А ми в суєті невпинні,
Дари забуваємо легко,
Втрачаємо цінні хвилини,—
А вічність так недалеко.
Можливо, годили мамоні
І правдою не цінували.
І сходи у серці Господні
Турбот бур’яни заглушали.
Весна відійшла і — літо,
Вже осінь вдягнула шати.
Минуло все непомітно,
Та тільки нема що збирати.
Коли в нас думки високі
Про світлі небесні далі,
Міліють турботи глибокі
І висихають печалі.
І сіємо вже у надії,
Що втрат не буде в нас жодних.
Засяємо ми в сузір’ї
Спасенних дітей Господніх.
Ми сіймо Господнє насіння —
Оціниться праця ревна.
Христос — це життя і спасіння,
Христос — це вічність блаженна.
Комментарий автора: Переклад з російської пісні не відомого мені автора.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Ты можешь жить. - Анатолий Бляшук Это стихотворение я писал, будучи под впечатлением того, как действует дьявол, когда уничтожает человека. Как он лжет, что у тебя нет ни будущего, ни надежды, и единственное, что тебе осталось, это покончить с собой. Как он рассказывает упавшему человеку, что сердце Отца для него закрыто навсегда, что Он хочет его осудить и испепелить в аду. Как он просто накладывает пелену нам на глаза, говоря, что света для нас больше нет. Но это не так. Бог тебя любит. Он тебя любит, и будет любить, и всегда будет ждать твоего возвращения. Какими бы ты тропами не ходил, Отец всегда тебя примет, когда ты прейдешь к Нему. Так говорит Слово Божье: Луки 15:11-32.
