Посему и Бог превознес Его и дал Ему имя выше всякого имени,
дабы пред именем Иисуса преклонилось всякое колено небесных, земных и преисподних, и всякий язык исповедал, что Господь Иисус Христос в славу Бога Отца.
Если не веришь поверь, если поверил пойми
Бог не имеет потерь и не рискует детьми
Он сотворил небеса, землю и всё что внизу
Горы, моря и леса, солнечный свет и грозу
Всё сотворил для любви ! В муках рожденья страдал
И от единой крови Бог человека создал
Образ в него Свой вложил, сделал венцом бытия
Вечный завет утвердил : Будешь подобен, как Я
Бог произнёс : Сотворим. Значит создаст ! Ты поверь
Всё существует лишь Им. Выставь сомненья за дверь !
Бог не ошибся, ни чуть. В каждой душе Его часть
Можно ль Творца обмануть ? Душу у Бога украсть !
Всё лишь творенье мой друг. Всем управляет Творец
Всё что ты видишь вокруг, создал для Сына Отец
Хочет того или нет, всё прославляет Его
Сумерки или рассвет, джунгли иль шапки снегов
Всё приклонится в свой срок. Ты опоздать не спеши
Бог Своё Слово изрёк. Воздухом неба дыши !
Образ, лишь первый мазок. Мастер трудится внутри
В сердце алеет восток. Отблеск духовной зари !
сергей рудой,
сша
55 лет христианин.
Пока горят мои глаза
Пока ещё дышу
Пока не высохла слеза
я для Христа пишу !
Прочитано 4286 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
